У серії статей «"Чоловічий клуб", або Чи є жінки в українській та міжнародній дипломатії» Юлія Вайда, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга», розповідає історії становлення успішних жінок, які працюють в сфері міжнародних відносин, що нахнули її продовжити свій шлях в дипломатії. Юлія переконана, що приклади цих жінок можуть стати поштовхом до дій для інших дівчат та жінок та допоможуть зрозуміти, що не варто опускати руки, незважаючи ні на що – потрібно завжди впевнено іти вперед. Перша стаття із рубрики присвячена історії Лани Зеркаль.
Я навчаюсь та працюю у сфері міжнародних відносин, проте колись у мене постало питання натхнення та подальшого розвитку у цій сфері, адже щоразу переглядаючи новини про успіхи або поразки нашої дипломатії на міжнародній арені я натрапляла лише на чоловічі імена. Тож у певний момент я почала вагатись, чи зробила я правильний вибір та чи продовжувати свою діяльність у цьому напрямку, адже здавалось, що місця для мене там не було. Якось, гортаючи стрічку новин, я натрапила на історію однієї із успішних жінок у сфері дипломатії. Я почала детальніше знайомитись із цією темою, вивчала біографії жінок в українській та міжнародній дипломатії, знаходила інтерв’ю та статті на релевантну тематику та дійшла висновку, що, якщо мати бажання та мотивацію, то жінка може досягнути небачених висот навіть у так званих «чоловічих клубах».
Історії успішних жінок у дипломатичній сфері стали моїм натхненням рухатися далі. Тож у цій серії статей я буду ділитись із вами частинкою свого натхнення. Хто знає, можливо якась із описаних історій стане і вашим поштовхом до дій та допоможе вам не опустити руки, а продовжити свій шлях до успіху.
Говорячи про успіх, в першу чергу, потрібно розуміти, що це річ, яка, за винятком одиничних випадків, приходить з часом та сумлінною працею. Тож першу статтю із цієї серії я хочу присвятити людині, яка стала моєю мотиваторкою та натхненням до наполегливої праці над собою – Лані (Олені) Зеркаль. Для мене вона є еталоном успішної жінки, яка пройшла шлях від лаборантки у одному зі столичних вишів до позиції першої в Україні жінки-заступниці Міністра закордонних справ. Ця подія стала початком «нової української дипломатії» й допомогла жінкам-держслужбовицям побачити, що кар’єрний ріст у дипломатичній сфері для них можливий і дипломатія - це вже давно не «чоловічий клуб». У інтерв’ю для ресурсу «50%» вона зазначила: «Тривалий час керівництво Міністерства закордонних справ України сприймало жінок суто як працівників технічного та середнього персоналу. Якщо подивитись на статистику 5-6-річної давнини, можна побачити значну різницю між складом МЗС сьогодні й тим, що було тоді. Жінки були винятком, а не правилом. Нині ситуація змінюється, але зовсім не так, як я собі це уявляла». Але про все по порядку.
Лана (Олена) Зеркаль – це українська дипломатка, Заслужена юристка України та перша жінка-заступниця Міністра закордонних справ України. Професійний шлях практично кожної успішної людини розпочинається із освіти, яка створює подальший фундамент для розвитку особистості. Свій шлях пані Лана розпочала у 1991 із навчання на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У цьому ж університеті у 2008 вона отримала ступінь магістра на факультеті міжнародних відносин. Проте не потрібно думати, що те, що ви змогли вступити на закінчити навчання у престижному університеті, дає вам гарантії подальшого успіху. Це не так, адже, щоб досягнути поставленої мети, потрібно продовжувати навчатись самостійно упродовж усього життя.
Після завершення навчання, розпочинається історія робочих буднів. Швидше за все, перша робота, яку ви отримаєте, не буде «роботою вашої мрії», проте вона стане хорошим досвідом та допоможе визначити напрямки для подальшого розвитку. У сучасному світі, який переповнений нездоровою конкуренцією, досить важко одразу стати успішними та досягнути кар’єрних висот. Першим професійним досвідом пані Зеркаль була робота юрисконсультанткою на одному із українських підприємств. Вона загартувала її та надала поштовх для подальшого розвитку. Після 6 років роботи у приватному секторі у житті пані Лани розпочався етап державної служби. Перехід з приватного сектору до ролі держсужбовиці був тривалим та клопітким і сама робота у Міністерстві юстиції України стала певним випробуванням на стійкість. У рамках своєї кар’єри на державній службі, пані Зеркаль працювала заступницею директора та директоркою Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України, згодом була директоркою Державного департаменту з питань адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (ЄС). Із 1 червня 2021 вона є радницею Міністра енергетики України Германа Галущенка. Шлях практично у 20 років, пройдений пані Ланою, доводить, що за кожною новою посадою, за кожним успіхом та визнанням стоїть клопітка праця.
Зокрема, цікавим є досвід пані Зеркаль щодо участі у розвитку відносин України з ЄС. Вона була учасницею делегації України у переговорах з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС й членкинею делегації у переговорах з Європейською комісією щодо змін до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС про спрощення для українців та українок оформлення віз. Як заступниця Міністра закордонних справ України, пані Лана брала безпосередню участь у підготовці та юридичному оформленні угоди, тож увесь шлях щодо її підготовки та ратифікації було пройдено саме нею. Процес євроінтеграції є складним та багаторівневим і участь у пов’язаних із ним переговорах беруть одній із найбільш досвідчених професіоналів та професіоналок своєї справ. З цього приводу показовою є одна з її цитат: «Хоча я за європейське законодавство, за транспарентність, за все, але при цьому ми маємо розуміти, що воно створене шляхом консенсусу, і воно не таке приємне як хотілось би. І всі нові члени, вони проходять дуже важку ломку від того, що їм доводиться змінювати. І суспільства не дуже задоволені. Міняти звички, економити, прикручувати газ, прикручувати газ взимку, а не відкривати вікна на провітрювання». Чому саме ця цитата так запам’яталася мені? Коли ви вперше читаєте її, ви не вдумуєтеся у її підґрунтя, це ніби ще один заклик до роботи над змінами законодавства, проте це також і заклик до роботи над собою, над своїми звичками та вподобаннями. Кожне суспільство починається з нас самих, і для того, щоб щось у ньому змінити, потрібно розпочати із себе. Звичайно, до цього треба йти довгий та тернистий шлях, як до будь-якої цілі чи виконання певного завдання, але після того як ви його пройдете, ви поглянете на світ по-новому.
На окрему увагу в кар’єрі пані Зеркаль заслуговує період, коли вона очолювала українську делегацію в Міжнародному суді ООН в Гаазі. Саме там відбувалися громадські слухання за позовом України проти росії. Йшлося про відшкодування збитків, заподіяних терактами за підтримки росії (збитий рейс MH17 Малайзійських авіаліній, обстріли мирних жителів у Волновасі та Маріуполі, обстріл мирних жителів в Краматорську, теракт у Харкові). Цей процес був досить складним із точки огляду міжнародного права, адже росія повністю ігнорувала будь-які закони та норми (як і завжди). Завданням пані Лани було відстояти українські інтереси та продемонструвати світові правду, яку росія намагалася приховати та видати як провину зі сторони України. Звісно такий процес вимагає досвіду та знань для того, щоб відстояти позицію країни, враховуючи усю підступність та підготовку опонента. Проте пані Зеркаль це вдалося, оскільки позитивного рішення для сторони агресора не було прийнято. Натомість суд вирішив застосування проти росії тимчасові заходи відповідно до Конвенції із запобігання усіх форм расової дискримінації. Завдяки українській команді весь світ зрозумів, що для росії норми права та юридичні санкції не мають жодного значення. Промова Лани Зеркаль під час судового процесу стала резонансною, а вона сама відгукувалася про неї наступним чином: «Розумієте, у мене була внутрішня задача достукатися. Моя промова була більш емоційна, ніж ті, з якими зазвичай там виступають. Але я виходила з того, що у нас дійсно відбувається трагедія. І говорити про це сухо, тільки з юридичної точки зору порушення прав буде неправильно. .... І [це] сприяло тому, що судді зрозуміли: не можна однаково підходити до питань делімітації морських кордонів і жертв серед мирного населення в результаті терактів. Це різні речі. Одна справа — кордони, а інше — люди. Тут не може не бути емоцій». Варто зазначити, що пані Лана також очолювала захист «Нафтогазу» в судах у суперечках з Газпромом та росією та змогла виграти один із процесів за результатами якого «Нафтогаз» отримав компенсацію від Газпрому. Обидві справи стали першими переможними кроками у правовому протистоянні України та росії.
Мене у цьому процесі вражає стійкість та непорушність пані Зеркаль. У одному із інтерв’ю вона зазначила: «Ми збираємося пройти весь цей шлях і довести всьому світу та арбітражному суду, що дії РФ - це порушення норм міжнародного права». Здавалося б, звичайне висловлювання в контексті судових процесів між Україною та росією, проте у ньому можна відчути потужну силу духу та впевненість у своїй роботі та своїх діях. Саме таких якостей, зазвичай, через стереотипи, які нав’язують з дитинства жінкам щодо того, якими вони мають бути та як мають себе поводити, не вистачає жінкам для того, щоб братись за складні справи та боротись за себе і свої переконання у цьому жорстокому та швидкоплинному світі.
У рамках Третього Українського Жіночого Конгресу, що відбувся 23 грудня 2019, пані Зеркаль виступила модераторкою дискусії щодо гендерної рівності на державній та дипломатичній службі в Україні та інших країнах. Серед основних питань, які обговорювали учасники і учасниці конгресу, були ратифікація Стамбульської конвенції, активне впровадження гендерно-орієнтованого бюджетування, проведення гендерних аудитів у міністерствах, відсіч цькуванню політикинь у соцмережах, а також робота зі зміною ментальності й заохочення жінок досягати нових кар’єрних висот, попри необхідність балансувати між роботою та особистим життям. На правах модераторки пані Лана запропонувала учасникам та учасницям дискусійної панелі поміркувати про те, чому існує така разюча відмінність гендерних індексів серед членів-ЄС, а також поділитися досвідом впровадження гендерної політики у різних країнах. Вона звернула увагу на те, що відповідно до даних Індексу гендерної рівності, підготовленому Європейським інститутом гендерної рівності, відмінність країн-членів ЄС в прогресі щодо досягнення гендерної рівності разюча: «Цікаво, що в 2019 індекс для ЄС склав 67,4 бали. Серед країн-членів лідерські позиції у Швеції (83,6), далі серед тих, хто сьогодні представлений на нашій дискусії, йдуть Франція (74,6), Фінляндія (73,4), Велика Британія (72,2), Німеччина (66,9) та Польща – (55,2). Найменший рейтинг і найменший показник в ЄС у Греції (51, 2) та Угорщини (51,9)». Пані Зеркаль зазначає, що українське суспільство ще не подолало архаїчного ставлення до жінок і що жінки дуже часто самі в цьому винні.
На прикладі пані Лани ми можемо побачити, що незламність духу та внутрішній стержень відіграють ключову роль у процесі досягнення успіху. У кожної із нас є певні риси, які можуть допомогти нам досягнути поставлених цілей. Нашим завданням є їх ідентифікувати та розвинути. А ще важливо ніколи не звертати зі свого шляху – так само, як це робила пані Зеркаль.
Матеріал підготувала Юлія Вайда, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга»
Стаття опублікована в рамках проєкту "Платформа підтримки розвитку творчого та аналітичного потенціалу молодих жінок та дівчат", що реалізується ГО "Жіноча Ліга"