Згідно зі статистичними даними, середня заробітна плата жінок нижча за середню заробітну плату чоловіків у всіх країнах світу, і Україна, на жаль, не є винятком. Гендерний розрив в оплаті праці визначається як різниця між середнім заробітком чоловіків і жінок і вимірюється як для окремих галузей, так і для всієї економіки. В Україні, згідно з даними Державної служби статистики України, у 2021 році жінки заробляли в середньому на 18,6% менше, ніж чоловіки. Про те, як наша країна бореться із цим явищем, читайте у новому матеріалі Дарії Андрюніної, авторки матеріалів для ГО “Жіноча Ліга”.
Згідно зі статистичними даними, середня заробітна плата жінок нижча за середню заробітну плату чоловіків у всіх країнах світу, і Україна, на жаль, не є винятком. Гендерний розрив в оплаті праці визначається як різниця між середнім заробітком чоловіків і жінок і вимірюється як для окремих галузей, так і для всієї економіки. В Україні, згідно з даними Державної служби статистики України, у 2021 році жінки заробляли в середньому на 18,6% менше, ніж чоловіки. Іншими словами, якщо взяти середню зарплату в Україні станом на 2021 рік, українська жінка в середньому за своє життя заробить на 1 млн грн менше, ніж чоловік (за умови, що і жінка, і чоловік, працюватимуть по 35 років). Це також означає, що жінки в середньому працюють 6,5 років “безкоштовно”. Водночас середня різниця між зарплатами чоловіків і жінок в ЄС становить 13%. Найменша різниця між зарплатами в Люксембурзі – 0,7 %, найбільша – у Латвії – 22,3%.
У світі, загальними факторами, які призводять до формування в суспільстві гендерних стереотипів щодо вибору професії з огляду на стать, є такі аспекти, як недостатня увага до гендерних аспектів у політичних і економічних сферах, низький рівень свідомості роботодавців щодо важливості гендерної рівності та проведення ефективного гендерного аналізу, гендерна нерівність у різних професіях, що виникає через низьку оплату роботи в традиційно “жіночих” галузях та існування гендерних стереотипів у галузі освіти та на ринку праці, нерівномірний розподіл обов’язків з догляду та недооцінка важливості доглядової роботи через недосконале законодавство, відсутність соціальної інфраструктури та недостатня відповідність освіти сучасним вимогам ринку праці, недосконалість законодавчої бази тощо.
Скорочувати гендерний розрив в оплаті праці Україна зобов’язалась у 2020 році під час приєднання до “Партнерства Біарриц”. Попри війну, Україна продовжила роботу над розв’язанням цієї проблеми й підготовкою відповідної стратегії. І ось, 15 вересня 2023 року, на засіданні Уряду, було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 року № 815 “Про схвалення Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації на 2023–2025 роки”. Над цим документом Міністерство економіки України працювало майже рік за лідерства Першої віцепрем'єр-міністерки України – Міністерки економіки України, Юлії Свириденко, у тісній співпраці з партнерами. Ця ініціатива протягом усього шляху підтримувалася Першою Леді України, Оленою Зеленською, яка приділяє значну увагу питанням гендерної рівності та суспільної справедливості.
Згадана Національна стратегія розроблена не лише з метою дотримання Україною принципів рівності прав та можливостей жінок та чоловіків у сфері оплати праці, проголошених у рамках приєднання до Міжнародної ініціативи “Партнерство Біарриц” з утвердження гендерної рівності та Міжнародної коаліції за рівну оплату праці (EPIC), а також і на виконання зобов’язань, узятих Україною у зв’язку з набранням для неї чинності Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцією про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності № 100, Конвенцією про дискримінацію в галузі праці та занять № 111, Конвенцією про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками № 156, Міжнародним пактом про економічні, соціальні й культурні права, Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Також Національна стратегія визначає мету та завдання для досягнення Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, зокрема № 5 “Забезпечення гендерної рівності, розширення прав і можливостей усіх жінок та дівчат”, № 8 “Сприяння економічному зростанню, зайнятості та гідній праці для всіх”, і № 10 “Скорочення нерівності”.
Що ж передбачається Національною стратегією? Перш за все, на її меті – досягнення до 2030 року сталого скорочення гендерного розриву в оплаті праці шляхом створення сприятливих умов та розроблення ефективних механізмів для забезпечення прогресу у відповідній сфері.
Для досягнення мети цієї Стратегії визначено такі стратегічні цілі:
- удосконалення законодавства про рівну оплату праці;
- створення сприятливих умов для подолання стереотипів і дискримінації щодо професій за ознакою статі;
- створення сприятливих умов для зручного поєднання сімейних і професійних обов’язків.
Операційним планом заходів з реалізації Національної стратегії визначений ряд завдань, які виконуватимуться у 2023–2025 роках. Зокрема, йдеться про внесення змін до законодавства про працю щодо однакової оплати за аналогічну працю і працю рівної цінності незалежно від статі, що сприятиме посиленню ефективності судового захисту; забезпечення регулярного оновлення національної методики формування інформації щодо заробітної плати та гендерного розриву в оплаті праці відповідно до міжнародних стандартів; створення умов для збільшення кількості роботодавців, які впроваджують принцип гендерної рівності на робочому місці, у тому числі принцип рівної оплати за працю рівної цінності; сприяння проведенню гендерних аудитів і впровадженню роботодавцями керівництв у сфері гендерної рівності та недискримінації на робочому місці; забезпечення масштабної інформаційної кампанії “Звісно, зможеш” для подолання стереотипів і посилення ролі жінок у повоєнній відбудові; створення умов для жінок та чоловіків для здобуття освіти та вибору професії у сферах, де вони традиційно недопредставлені; забезпечення функціонування системи заохочення роботодавців впроваджувати політику, дружню для поєднання професійних і сімейних обов’язків (створення можливості для догляду за членами сімей своїх працівників); забезпечення розвитку інфраструктури шляхом створення державних та приватних закладів дошкільної освіти та забезпечення їх діяльності; створення та удосконалення умов для розвитку альтернативних форм догляду за дітьми та поширення інформації про них; оптимізація типової політики для роботодавців щодо надання працівникам сприяння в поєднанні професійних і сімейних обов’язків.
Зменшення гендерного розриву в оплаті праці, яке Національна стратегія має на меті досягнути, стане стійким та незворотним явищем. І це стане не тільки результатом внесення змін до законодавства та широкого впровадження гендерно нейтральних методів оцінки праці та інших практик. Важливо також змінити світогляд громадян, які повинні розуміти важливість рівної оплати за працю рівної цінності, незалежно від статі. Це передбачає визнання належної ролі жінок в економічному житті країни та створення рівних можливостей для чоловіків і жінок у поєднанні трудових та сімейних обов’язків. Також у результаті реалізації Національної стратегії Україна відповідатиме всім 11 критеріям членства в EPIC.
Отже, схвалення Урядом цієї Національної стратегії та затвердження Операційного плану заходів з її реалізації є надзвичайно важливим кроком у подоланні гендерного розриву в оплаті праці, гендерних стереотипів, а також є важливим для забезпечення суспільної справедливості в контексті повоєнного відновлення та в контексті євроінтеграції. Дякуємо за лідерство Першій Леді України, Олені Зеленській, Першій віцепрем'єр-міністерці України – Міністерці економіки України, Юлії Свириденко, заступниці Міністра економіки України, Тетяні Бережній, а також дякуємо всім долученим до розробки описаної ініціативи. Попереду найважливіше – реалізація Національної стратегії.
Матеріал підготувала Дарія Андрюніна, авторка матеріалів для ГО “Жіноча Ліга”
Стаття опублікована в рамках проєкту "Платформа підтримки розвитку творчого та аналітичного потенціалу молодих жінок та дівчат", що реалізується ГО "Жіноча Ліга"
*Cover photo by Roman Synkevych on Unsplash