Традиції, що вбивають: жінки Афганістану

У продовження рубрики про життя жінок на Близькому Сході від Вікторії Кулиняк, авторки матеріалів для ГО “Жіноча Ліга”, у цій статті ми поговоримо про жінок Афганістану та нагальну проблематику їхніх прав у 20 столітті й сучасності.

Права жінок Афганістану в історичній перспективі змінювалися в залежності від правлячої верхівки країни. Конституція 1964 року декларувала, що жінки офіційно досягли рівності. Радикальні зміни ж трапилися у 1990-х, будуючись на підґрунті нової влади та громадянської війни. Прихід Талібану, радикального ісламістського руху позбавив жінок прав, що будували їхню ідентичність і затверджували цивільну суб’єктність. У контексті дослідження проблематики прав жінок в Афганістані неможливо оминути оповідь про Талібан. Кілька фактів про цей рух:

  • Талібан – є рухом сунітського напрямку, представники якого переконані, що халіфом (ісламським правителем) може бути тільки той, хто володіє знанням і репутацією богослова.
  • Рух зародився в Афганістані в 1994 році, здійснював керівництво Ісламським Еміратом Афганістан (самопроголошена ісламська держава, керована талібами) з 1996 по 2001 рік.
  • Був визнаним на дипломатичному рівні такими державами: ОАЕ, Пакистан і Саудівська Аравія.
  • Режим Талібану був ліквідований міжнародною коаліцією на чолі зі США після терористичного акту 11 вересня в США (серія терористичних атак, здійснених Аль-Каїдою, внаслідок якої загинуло близько 3000 людей та було поранено більше 6000). 
  • Прийшов до влади знову у 2021 році.

У 1992 році під керівництвом уряду Мохаммада Наджибулли й Ісламської держави Афганістану обмеження були у вигляді заборони алкоголю й введені символічної завіси для жінок. Однак ліберальні положення конституції 1964 року вагомою мірою підтримувалися. Усе зазнало кардинальних змін через 4 роки.

Ісламський Емірат Афганістан, перебуваючи під ідеологічним контролем Талібану, радикалізував релігійний вплив на життя громадян, особливо це стосувалося жінок. Ультраконсервативний погляд на їхню роль у суспільно-політичному житті створив низку жорстких обмежень. Таліби заборонили жінкам виходити на роботу, отримувати освіту після 8-річного віку (відомо про страти жінок за спроби здобути освіту), покидати домівку без супроводу члена сім’ї – чоловіка. Якщо була необхідність вийти самостійно, обов’язковою умовою для цього було носіння бурки (верхній одяг, що покриває тіло та обличчя). Перетворення жінок у покірних невидимок – було ціллю ісламістського руху. Протягом п’яти років правління талібів жінки перебували під домашнім арештом. Вони були змушені навіть зафарбовувати вікна таким чином, аби не було нічого видно ні зовні, ні зсередини. За словами прес-секретаря талібів: «обличчя жінки є джерелом розбещеності» для протилежної статі, через що його слід робити недоступним.

До списку обмежень у правах жінок входили й такі:

  • Заборона голосно розмовляти та сміятися в громадських місцях. Незнайомці не повинні були чути голос жінки
  • Заборона фотографувати жінку або ж знімати її на відео
  • Заборона бути присутньою на будь-яких заходах, телебаченні, радіо
  • Заборона носити яскравий одяг, оскільки він надмірно підкреслює сексуальність
  • Салони краси були незаконними. Користуватися косметикою було заборонено
  • Заборона займатися спортом та відвідувати спортивні клуби
  • Заборона їздити в громадському транспорті, яким користуються чоловіки
  • Заборона працювати: йдеться про будь-яку роботу за наймом. Оскільки до приходу талібів 25% державних службовців були жінками, таке рішення суттєво погіршило економіку країни, особливо – у сфері домогосподарства та початковій освіті, де абсолютну більшість працівників становили жінки. Єдина сфера, де можна було працювати жінкам – медицина. Пояснення цілком очевидне – аби лікувати пацієнток. Таліби забороняли жінкам отримувати медичну допомогу в чоловіків.
  • Заборона відвідувати хамам. Хамам – це традиційна лазня, яка для значної частини населення Афганістану була єдиним інструментом для повноцінного дотримання особистої гігієни. Через це в регіоні суттєво зріс відсоток інфекційних захворювань серед жінок. Насрін Гросс, афгано-американська письменниця, у 2001 році прокоментувала: «минуло вже 4 роки з того часу, як жінки не можуть молитися Богу, оскільки іслам забороняє жінці молитися під час місячних, поки вона не помиється».

  Що трапилося у 2001?

У 2001 році США вторглися в Афганістан, де був сформований новий уряд під керівництвом Хаміда Карзая. До його складу знову увійшли жінки, як це було до 1990-х років. Згідно з новою конституцією 2004 року, 27% з 250 місць у Палаті людей зарезервовані для жінок. У 2005 році у виборах брали участь жінки. ​​Умови для реалізації прав афганських жінок покращилася протягом 2000-х років, особливо у великих міських районах, у той час, як ті, хто проживає в сільській частині Афганістану, усе ще стикалися з численними проблемами. Зазначені покращення не є тотожними до традицій сучасного заходу.  Доки жінки у Франції могли протестувати проти статевих упереджень на роботі, афганські жінки та дівчата були позбавлені освіти та економічної свободи і лише 2 роки тому згідно з новим законом, підписаним президентом Ашрафом Гані, їм було дозволено включати свої імена у свідоцтва про народження власних дітей та посвідчення особи. Ухвалення цієї норми стало головною перемогою афганських правозахисниць, зокрема, Лалех Османі, яка протягом кількох років проводила агітацію за хештегом #WhereIsMyName у соціальних мережах за включення імен обох батьків.

На жаль, суспільно-політичний прогрес тривав недовго. У 2021 році світ сколихнула новина: Талібан повертається до Афганістану. Після оголошення про остаточний вихід військ НАТО з Афганістану Талібан почав власну наступальну операцію проти ЗСА (Збройні сили Афганістану). Передумовою для цього було звільнення урядом Афганістану в рамках Доської угоди між США та талібами у вересні 2020 року понад 5000 ув'язнених талібів, 400 з яких були засуджені, зокрема, за вбивства. 29 квітня США і НАТО почали виводити війська. Для жінок це означало одне – навернення до жорстких обмежень і стирання досягнень у галузі прав жінок. 

Міністерство у справах жінок таліби замінили Міністерством з пропаганди чеснот і запобігання гріху.

«Жінка не може бути міністром. Це ніби покласти їй на шию щось, що вона не може нести. Необов'язково, щоб жінки були в уряді — вони повинні народжувати. Жінки, які протестують, не можуть представляти всіх жінок Афганістану», — заявив представник талібів Саєд Зекрулла Хашимі в інтерв'ю TOLO News. 

Сучасні таліби частково ведуть м’якшу політику, ніж це робили їхні попередники у 1990-ті роки, повністю забороняючи жінкам вчитися та працювати. Тим не менше, проблематика прав жінок не втрачає власної нагальності ані на відсоток. Варто пам’ятати, що значна частина задекларованих законів – лише номінальна картина і має крихту спільного з реальністю. Репресії, замовчування злочинів – типові терористичні інструменти, якими не нехтує сучасне керівництво держави. Колишній керівник релігійної поліції “Талібану” Мулла Нуруддін Турабі заявив про готовність талібів відновити найбільш жорстокі види покарання: страти та ампутації.

Однією з гострих тематик для жінок Афганістану є зґвалтування. Попри те, що в законодавстві країни воно трактується кримінальним злочином, на практиці норми не виконуються, а нападники з легкістю оминають покарання. Причиною для цього є невигідне становище для жінки, з яким вона стикається при зверненні до правоохоронних органів:

  • зґвалтованих жінок часто вбивають власні родичі, аби “зберегти честь родини” (так звані – вбивства честі),
  • суд та родина можуть змусити вийти заміж за ґвалтівника задля повернення “честі” своїй сім’ї. Особливої актуальності це питання набуває у випадку вагітності жертви
  • жертва зґвалтування може бути звинувачена в перелюбі (подружній зраді). За цей злочин можуть законно стратити, наділивши статусом “блудниці”

Жертва сексуального злочину через радикалізований культурний вплив перебуває в значно скрутнішому становищі, ніж нападник, що лише зумовлює зростання кількості зґвалтувань. Також відомо про випадки, коли командири Талібану та Аль-Каїди були залучені до торгівлі людьми, викрадаючи жінок і продаючи їх у примусову проституцію та рабство в Пакистані. Дівчат і жінок вони розглядають як бажану здобич, яку необхідно розділити між “переможцями”. “Їм навіть не обов'язково одружуватися, це форма сексуального рабства”, – заявив професор політики Американського університету в Афганістані Омар Садр. Щодо питання шлюбів, згідно з даними Amnesty International, 80% афганських шлюбів є примусовими. Дорослим чоловікам дозволено одружуватися на підлітках. Відповідно до законів шаріату, легальним є також багатоженство, що дозволяє афганським чоловікам мати до 4 дружин. Полігамні стосунки начебто покликані стерти суперечності між жінкою і чоловіком.

Становище афганських жінок вочевидь суперечить сучасним уявленням про людську гідність, свободу й цінність. Поліпшення їхнього цивільного й особистого стану залежить від дій уряду в країні, що і є фундаментом гострої проблематики порушення прав. Як підсумувала Наталія Малиновська для Українського радіо: “За 20 років, поки намагалися побудувати демократичне суспільство, Афганістан не прийшов до міжнародних стандартів. Й те, що відбувається зараз – це тест на те, чи добре були впроваджені і сприйняті демократичні норми, які почалися з 2004 року. Якщо не буде реакції під страхом вбивства чи ув'язнення з боку суспільства, тоді дуже складно говорити, що зміни можливі”.

 

Матеріал підготувала Вікторія Кулиняк, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга»

 

Використані джерела:

https://www.pravda.com.ua/news/2021/11/23/7314918/

https://www.hrw.org/news/2020/09/18/afghan-women-win-fight-their-own-identity

https://www.bbc.com/ukrainian/features-58651593

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D0%B2_%D0%86%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%95%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96_%D0%90%D1%84%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD

https://suspilne.media/236993-taliban-zobovazav-zinok-v-afganistani-nositi-parandzu/

https://www.iie.org/en/Programs/Global-Democracy-Ambassador-Scholarship/Application/Application-Components

http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=96782

https://www.dw.com/uk/naihirshi-ochikuvannia-afhanskykh-zhinok/a-58889132

https://hromadske.ua/posts/talibi-zayavili-sho-afganski-zhinki-povinni-narodzhuvati-j-vihovuvati-ditej-a-ne-buti-ministrami

https://tsn.ua/lady/news/obschestvo/korotki-spidnici-garni-zachiski-i-sport-yakim-bulo-zhittya-afganskih-zhinok-do-talibiv-1847599.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D2%91%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%90%D1%84%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96

https://web.archive.org/web/20180423035514/https://www.undispatch.com/no-justice-for-rape-victims-in-afghanistan/

https://www.dw.com/uk/taliban-vyrishyv-vzhyty-serioznykh-zakhodiv-dlia-zabezpechennia-prav-zhinok/a-60013968

https://ridna.ua/2011/06/nazvani-najbilsh-nebezpechni-dlya-zhinok-krajiny/

 

Новини

  • Жінки в європейській політиці на національному рівні: хто вони?

    Друга стаття із серії публікацій щодо жінок на керівних посадах в ЄС та країнах-членах ЄС присвячена жінкам-лідеркам країн-членів ЄС на різних рівнях національного управління: у парламентах, уряді, регіональних/місцевих зборах та асамблеях. Матеріал підготувала Анастасія Нардєд, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга».

  • Традиції, що вбивають: жінки Катару

    Доволі часто легітимізація країною обмеження прав жінок асоціюється з низьким рівнем економічного розвитку держави. У значній частині випадків це очікування має раціональний зміст, оскільки сучасний глобальний ринок доволі чутливий до суспільних тенденцій і сталих цінностей. Та у третій статті з серії «Традиції, що вбивають» ми розповімо про виняток – одну з найбагатших країн світу – Катар, що попри власний економічий розвиток системно обмежує цивільну свободу жінок.

  • Жінки в європейській політиці на рівні ЄС: хто вони?

    З обранням Джорджи Мелоні новою прем’єр-міністеркою Італії зросла увага до теми гендерної рівності в політичній сфері Європейського Союзу (ЄС) та країн-членів ЄС. У зв'язку із цим, Анастасія Нардєд, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга», підготувала серію публікацій щодо жінок на керівних посадах в ЄС та у країнах-членах ЄС. Перша стаття із циклу присвячена аналізу рівня представлення жінок у ЄС як унікальному економіко-політичному союзі, що складається з 27 незалежних держав, на загальноєвропейському рівні.

  • «Чоловічий клуб», або Чи є жінки в українській та міжнародній дипломатії: історія Лани Зеркаль

    У серії статей «"Чоловічий клуб", або Чи є жінки в українській та міжнародній дипломатії» Юлія Вайда, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга», розповідає історії становлення успішних жінок, які працюють в сфері міжнародних відносин, що нахнули її продовжити свій шлях в дипломатії. Юлія переконана, що приклади цих жінок можуть стати поштовхом до дій для інших дівчат та жінок та допоможуть зрозуміти, що не варто опускати руки, незважаючи ні на що – потрібно завжди впевнено іти вперед. Перша стаття із рубрики присвячена історії Лани Зеркаль.

  • Традиції, що вбивають: жінки Афганістану

    У продовження рубрики про життя жінок на Близькому Сході від Вікторії Кулиняк, авторки матеріалів для ГО “Жіноча Ліга”, у цій статті ми поговоримо про жінок Афганістану та нагальну проблематику їхніх прав у 20 столітті й сучасності.

  • Women at War: виборюючи право на життя

    19 жовтня 2022 на честь Дня захисника та захисниці України, який відзначається в країні щороку 14 жовтня, ГО «Жіноча Ліга» провела захід «Women at War: виборюючи право на життя». Захід складався із трьох частин: лекції на тему «Роль жінок в армії та військових діях в Україні та за кордоном: історична та порівняльна перспективи», дискусії з військовослужбовицями щодо їхнього досвіду служби в армії та переживання війни й сесії запитань та відповідей щодо військового обов'язку та обліку жінок в Україні.

  • Традиції, що вбивають: жінки Ірану

    У вересні 2022 проблематика прав та гідності людини в контексті жінок набула гострої актуальності. Передумовою для такої масштабної реакції суспільства була смерть Махси Аміні, 22-річної студентки з Курдистану, яка загинула внаслідок жорстокого поводження поліції моралі. Підтримати тих, хто виборює свободу власним життям, не боячись протистояти авторитарній системі зла, – нагальність. Інформація – надійний та впливовий інструмент для змін у ХХІ столітті. Тож від сьогодні завдяки Вікторії Кулиняк, авторці матеріалів для ГО "Жіноча Ліга", ми більше розповідатимемо про життя жінок на Близькому Сході.

  • STEM: руйнуй стереотипи, а не життя

    Чи правда, що існує гуманітарний та математичний склад розуму? Чи відповідає дійсності той факт, що усі дівчата - гуманітарії, а хлопці - математики та інженери? Відповідь на ці запитання однозначна - ні. Та правдою є те, що жінок в науці (як світовій, так і українській), значно менше, аніж чоловіків. Відповідно до статистики ООН, лише 33% осіб, які займаються науковою діяльністю, є жінками.

  • Girls Leadership Academy 1.0: не будь в тренді – будь на крок попереду

    Прийшов час прокачати себе – ти готова? Girls Leadership Academy 1.0 – це не просто серія зустрічей про те, як досягнути «успєшного успєха». Girls Leadership Academy 1.0 – це про тебе, про мене, про нас і наш усвідомлений (а інколи не дуже) шлях до себе. У нас немає правильних відповідей. Знаєш чому? Тому що правильних відповідей не існує. Ти твориш своє життя, ти твориш себе. Тож не будь в тренді – будь на крок попереду і долучайся до Girls Leadership Academy 1.0.

  • Соціальне підприємництво в Україні в часи COVID-19 через призму гендерної рівності: інфографіка

    Ознайомитись з інфографікою щодо дослідження "Соціальне підприємництво в Україні в часи COVID-19 через призму гендерної рівності" ви можете за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1-JI5OaZANGGlIDtUdV1oO5Rt3_NbuYs9/view?usp=sharing

  • Соціальне підприємництво в Україні в часи COVID-19 через призму гендерної рівності

    Метою дослідження «Соціальне підприємництво в Україні в часи COVID-19 через призму гендерної рівності» є підготовка обґрунтованих рекомендацій щодо розвитку соціального підприємництва в Україні на основі найбільш актуальних даних щодо впливу кризи, спричиненої пандемією COVID-19, на діяльність соціальних підприємств та його взаємозв’язку із питаннями гендерної рівності. Авторка проєкту - Лілія Антонюк, юристка, гендерна експертка, виконавча директорка ГО «Жіноча Ліга», стипендіатка програми Eastern Partnership Civil Society Fellowship 2020, EU4Youth Alumna, випускниця програм Erasmus+. Реалізація проєкту стала можливою завдяки фінансуванню Європейського Союзу у межах стипендіальної програми Eastern Partnership Civil Society Fellowship.

  • Як створити свій бізнес?

    Трішки більше про наш перший соціальний мега-проект.

  • Наші лекції-практикуми

    В рамках проекту “Успіх кожної жінки: Розпочни свою справу вже сьогодні!” протягом квітня – червня ми проведемо безкоштовні інформаційно-мотиваційні лекції з відомими підприємцями...

  • Про що наш проект

    Чоловіки і жінки в нашій країні мають рівні права, це правда. Проте як ці права працюють в житті - це насправді величезна проблема.