У вересні 2022 проблематика прав та гідності людини в контексті жінок набула гострої актуальності. Передумовою для такої масштабної реакції суспільства була смерть Махси Аміні, 22-річної студентки з Курдистану, яка загинула внаслідок жорстокого поводження поліції моралі. Підтримати тих, хто виборює свободу власним життям, не боячись протистояти авторитарній системі зла, – нагальність. Інформація – надійний та впливовий інструмент для змін у ХХІ столітті. Тож від сьогодні завдяки Вікторії Кулиняк, авторці матеріалів для ГО "Жіноча Ліга", ми більше розповідатимемо про життя жінок на Близькому Сході.
У вересні 2022 проблематика прав та гідності людини в контексті жінок набула гострої актуальності. Передумовою для такої масштабної реакції суспільства була смерть Махси Аміні, 22-річної студентки з Курдистану, яка загинула внаслідок жорстокого поводження поліції моралі. Дівчина була заарештована в Тегерані за “неналежне” носіння хіджабу: він не повністю прикривав її волосся. У “центрі перевиховання жінок” Махса була піддана тортурам. Отримавши мозковий і серцевий напад, вона впала в кому. Врятувати життя дівчини, на превеликий жаль, не вдалося.
Ця трагедія стала каталізатором масових протестів в Ірані та за його межами. Жінки й чоловіки в різних куточках світу вийшли на демонстрації для підтримки повалення традицій, що суперечать новітнім уявленням про гідність особи. Учасники акцій переконані: використання насильницьких методів для втілення релігійних політик не повинні мати легітимності в сучасності. Символічним та за сутністю глибоким гаслом протестів цього року стали слова: “Жінка. Життя. Свобода”.
Підтримати тих, хто виборює свободу власним життям, не боячись протистояти авторитарній системі зла, – нагальність. Інформація – надійний та впливовий інструмент для змін у ХХІ столітті. Тож від сьогодні ми більше розповідатимемо про життя жінок на Близькому Сході. Почнемо з Ірану.
Іранські жінки борються за власні права з 1979 року – часу ісламської революції. Неможливо приховати факт: їм вдалося досягти значних покращень у своєму житті. У порівнянні з іншими арабськими країнами, громадянки Ірану мають більше громадянської та особистої свободи. Вони творять політичний, науковий та економічний успіх Ірану. Попри гендерну сегрегацію в школах, що була інтегрована в систему освіти з 1979 року, якість навчання лише покращилася, позитивно вплинувши на загальну академічну успішність жінок. Говорячи мовою статистики, рівень грамотності дорослих жінок зріс з 24% наприкінці епохи Пехлеві в 1976 до 81% у 2016. Серед іранських університетів гендерне співвідношення студентів та студенток було приблизно однаковим. Кількісну перевагу на інженерних і наукових програмах мали жінки, які становили майже 70% від загальної кількості учасників та учасниць навчального процесу. Ще одним академічним досягненням – є представництво жінок у науці. До Ісламської революції вони становили лише 1,4% викладачів університетів, сьогодні ж – 24%.
За останні 30 років кількість жінок у робочому просторі зросла на 6%. “Однією з галузей економіки Ірану, яка розвивається найшвидше, як і в інших країнах світу, є технології. Зокрема, у цій галузі зросла участь жінок. Жінки не тільки беруть участь у сфері технологій в Ірані, але й допомагають розвивати інновації та підприємництво. Серед інноваторок у цій сфері Назанін Данешвар, засновниця одного з найбільших іранських вебсайтів роздрібної торгівлі в Інтернеті Takhfifan, і Aseyeh Hatami, засновниця IranTalent.com, іранської служби онлайн-рекрутингу. Серед лауреатів Нобелівської премії також є іранська жінка. Її звуть Ширін Ебаді, вона у 2003 році була нагороджена Нобелівською премією миру за її вражаючі й новаторські зусилля у сфері прав людини, особливо жінок, дітей та біженців”, – Elle.
Попри вагомий прогрес, Іран усе ще залишається країною, де традиції стримують жінок на шляху до свободи. Типові для Заходу речі – немислима розкіш для багатьох представниць Близького Сходу. Заборони виїжджати за кордон без дозволу чоловіка, відвідувати спортивні майданчики, танцювати в публічних місцях, продукувати музику без схвалення уряду, арешти за громадську активність, що пропагує феміністичні ідеї, – неповний перелік обмежень, з якими стикаються жінки Ірану. Іноді слідування культурній інтерпретації ісламу завершується навіть виправданням вбивства. Поділимося історіями двох дівчат:
- Мона Хейдарі (2004–2022) вийшла заміж за Саджада Гейдарі у віці 12 років. Втекла до Туреччини, щоб уникнути домашнього насильства чоловіка над нею. Була повернена родичами до Ірану. Обезголовлена чоловіком та його шурином.
- Роміна Ашрафі (2006-2020) була вбита власним батьком через втечу з дому з коханим хлопцем, з яким голова сім’ї не дозволив дівчині брати шлюб. Злочин названо "убивством честі". “Роміна не є першою і не буде останньою жертвою убивства честі”, – Шахіндохт Молаверді, колишній віцепрезидент з питань жіночих та сімейних справ Ірану.
Долі цих дівчат – є прикладом глобальної проблеми, що гостро порушує принципи сучасного гуманізму. Точну кількість подібних випадків встановити складно, адже далеко не всі з них набули публічного розголосу.
Незважаючи на складність у виборюванні прав, жінки Ірану зі сміливістю намагаються позбутися від культурного поневолення, протестуючи проти дискримінаційних законів. Серпень 2006 року був важливим на шляху до становлення гендерної рівності в Ірані. «Один мільйон підписів за скасування дискримінаційних законів» – кампанія, що надихнула феміністичний рух країни до посилення боротьби за власні ідеї. Її метою було звільнення жінок від обмежувальних норм. Під час акцій урядом було заарештовано багатьох демонстрантів, та це не завадило протестувальникам продовжувати говорити про проблеми й провокувати суспільний діалог щодо прав жінок у регіоні. У 2016, після 3 років президентства Хассана Рухані активістам вдалося досягти більшої прихильності влади до проблем іранок. Тодішній президент висловив свою словесну підтримку, кажучи: “Уряд вважає своїм обов’язком створити основу для демонстрації здібностей жінок і дозволити їм ступити на шлях досконалості та мати можливість продемонструвати свої таланти”. Вибори ж 2021 року завершились обранням на пост президента Ібрагіма Райсі, представника ультраконсервативних поглядів. Це дозволяє припускати, що проблематика свободи жінок знову втрачає актуальність в урядових кабінетах. Та в жодному разі не перестає турбувати населення Ірану.
Події сьогодення – яскравий приклад недовговічності системи, що використовує насильницькі інструменти для підкорення суспільної прихильності та покори.
Матеріал підготувала Вікторія Кулиняк, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга»
Джерела:
https://www.al-monitor.com/originals/2022/09/arrest-hijab-police-leaves-woman-comatose
https://www.vogue.com/article/mahsa-amini-protest-new-york-city
https://newlinesmag.com/argument/woman-life-liberty-a-slogan-one-hundred-years-in-the-making/
https://suspilne.media/amp/285043-v-irani-projsli-provladni-mitingi-na-tli-antiuradovih-protestiv/
https://elle.ua/ludi/novosty/shcho-potribno-znati-pro-zhittya-zhinok-v-irani/
https://www.theguardian.com/global-development/gallery/2022/oct/07/two-decades-of-iranian-womens-street-protests-arash-ashourinia-in-pictures
https://www.news18.com/news/buzz/stringent-laws-for-women-in-iran-will-scare-you-6022093.html