Щороку від насильства в Україні страждає понад 150 тисяч жінок. Національна соціологічна служба повідомила, що лише за І півріччя 2021 від жінок надійшло 86 955 звернень з приводу домашнього насильства (для порівняння: 14 564 звернення надійшло від чоловіків та 1 778 – від дітей), а за вісім місяців 2021 зареєстровано понад 203 тисячі повідомлень про домашнє насильство, 90% з яких становили повідомлення від жінок. Згідно із даними Фонду народонаселення ООН в Україні, 1,1 мільйона українок щорічно стикається з фізичним або сексуальним насильством. Статистика свідчить, що кожна п'ята жінка в Україні зазнавала насильства. У серії авторських статей «На часі» від Дар’ї Пашкевич ми детальніше поговоримо про насильство, його ознаки та причини, способи виходу із ситуацій насильства та порятунку свого «я».
Дорогі пані та панове, сьогодні ми відкриємо з вами завісу (так-так, саме завісу!) та розпочинаємо показ. Тему ви дізнаєтеся згодом, а наразі прошу вашої уваги та зосередженості й тиші у залі. Вимкніть, будь ласка, телефони, щоб не заважати одні одним, та приготуйтесь до невідомості. Ну що, розпочнемо?
Раді представити вам серію статей, завісу яких ми відкриватимемо поступово, і розпочнемо вже сьогодні. За той короткий проміжок часу, поки ми робили коротке вступне слово, десь у світі від фізичного насилля потерпали десятки, а то і сотні й тисячі людей, а ви цього навіть і не помітили. Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), майже кожна третя жінка, або приблизно 736 мільйонів жінок, зазнали насильства з боку інтимного партнера, сексуального насильства з боку партнера або і те, і інше принаймні один раз у житті.
Щороку від насильства в Україні страждає понад 150 тисяч жінок. Національна соціологічна служба повідомила, що лише за І півріччя 2021 від жінок надійшло 86 955 звернень з приводу домашнього насильства (для порівняння: 14 564 звернення надійшло від чоловіків та 1 778 – від дітей), а за вісім місяців 2021 зареєстровано понад 203 тисячі повідомлень про домашнє насильство, 90% з яких становили повідомлення від жінок. Згідно із даними Фонду народонаселення ООН в Україні, 1,1 мільйона українок щорічно стикається з фізичним або сексуальним насильством. Статистика свідчить, що кожна п'ята жінка в Україні зазнавала насильства.
У середньому, близько 20 людей за хвилину піддаються фізичному насильству з боку партнера в Сполучених Штатах Америки. 48,4% жінок та 48,8% чоловіків стикалися хоча б раз з психологічно агресивною поведінкою інтимного партнера. Разом з тим, у Великій Британії кожна третя жінка старше 16 років піддавалася принаймні одній формі домагань протягом року до листопада 2021. Це збільшується до двох із трьох жінок віком від 16 до 34 років. Тим часом приблизно 1,6 мільйона жінок віком від 16 до 74 років зазнали домашнього насильства в Англії та Уельсі за 12 місяців до листопада 2021. У всьому світі майже одна третина (27%) жінок віком 15-49 років, які перебували у стосунках, повідомляють, що зазнавали певної форми фізичного та/або сексуального насильства з боку свого інтимного партнера. Ідентифікувати цифри економічно або психологічного насильства досить складно, адже вони досить часто йтдуть у парі з фізичним насильством.
На екрані пробігає слово великими літерами: «НАСИЛЬСТВО».
Говорячи про насильство слід, у першу чергу, пояснити, про що йде мова. Насильство – це умисне заподіяння шкоди іншій людині: нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, знецінення людини, знецінення її почуттів, приниження гідності людини, сексуальні домагання, контроль над її фінансовою сферою, позбавлення людини коштів або документів, що може призвести до травмування, порушення фізичного та ментального здоров'я і навіть до смерті. Перелічені вище речі – це прояви та ознаки різних видів насильства: фізичного, психологічного, сексуального, економічного.
Екран миготить, слово «НАСИЛЬСТВО» стає настільки великим, що заповнює увесь простір. Прошу знову поглянути на екран. На ньому з’являються слова: «ЗА ЩО?!» Страх, ляпас, за ним ще один, невимовний біль, сльози, завмирання, перейняті слова у горлі, проблеми з контролем дихання, лихоманка, закриті руками очі, падіння на підлогу, міцні обійми тіла двома руками, витирання сліз з обличчя, завмирання у погляді, завмирання у словах… В залі панує тиша, немов усе зупинилося.
Друзі та подруги, прошу знову поглянути на екран: «Такого більше не відбудеться….це було лише один раз….. у цьому немає нічого страшного… сама винна… тільки мої проблеми». В залі стало трохи шумно, почалося обговорення.
Прошу ще раз поглянути на екран: страх, сором, невимовний біль, мовчазливість, скованість, сльози на обличчі сліди побоїв… «Тобі не варто спілкуватися з твоїми друзями, вони мені не подобаються, тобі не можна покидати цю територію, ти моя!»
Іноді слова не потрібні, щоб побачити, а іноді не потрібно бачити, щоб відчути.
Наразі ж, пані та панове, у нас перерва тривалістю 10 хвилин. Так-так, саме 10 хвилин.
Усі піднялися та повільно покинули приміщення. Після повернення до залу глядачі та глядачки знайшли маленькі папірці на своїх кріслах, обережно обгорнуті червоною стрічкою. Повільно розгортаючи папірець, вони побачили напис: «Помічати, не замовчувати, не уникати».
Здавалось би, що про насильство, зокрема фізичне, зараз «кричать» звідусіль. Ми бачимо його настільки часто, що це явище стає для нас чимось звичним, чимось, що можна перегорнути, як сторіс в Instagram, та піти далі. Але в цьому і є корінь проблеми – проблеми «НЕ»: не перегорнути, не змовчати, не побоятися звернутися по допомогу, не відвернутись, не відмовитись підтримати іншу людину.
Ваша небайдужість може врятувати комусь життя, якщо ви не проігноруєте крики та розпач, які доносяться з сусідньої квартири, а запропонуєте допомогу або надасте контакти людей та організацій, які можуть підтримати у ситуації насильства. Ви можете стати для когось рятівним світлом та маячком надії. А якщо це відбувається з вами, ви можете врятувати своє життя, адже воно у вас одне.
Іноді нам здається, що якісь речі нам вже гарно знайомі і ми не потребуємо додаткових пояснень, але іноді варто трохи ближче приглянутися до них, як ви відкриєте для себе бездонну прірву нових знань.
Ми можемо думати, що знаємо, як запобігти насильству щодо інших та до себе, як розпізнати його чи куди звернутися по допомогу у разі необхідності. Проте іноді ми забуваємо про головне: мати знання мало – їх потрібно застосовувати на практиці. Не потрібно бути байдужим до тих, хто поряд, не потрібно бути байдужими до себе.
У серії статей «На часі» ми детальніше поговоримо про насильство, його ознаки та причини, способи виходу із ситуацій насильства та порятунку свого «я».
До наступних зустрічей!
Матеріал підготувала Дар’я Пашкевич, авторка матеріалів для ГО «Жіноча Ліга»
Стаття опублікована в рамках проєкту "Платформа підтримки розвитку творчого та аналітичного потенціалу молодих жінок та дівчат", що реалізується ГО "Жіноча Ліга"